Використання стейблкоїнів у доларах, здається, залишається високим навіть після того, як уряди знімають валютні контролі, згідно з новим дослідженням Міжнародного валютного фонду. Марко Ройтер, економіст МВФ, представив історичні оцінки у колонці, опублікованій на VoxEU 31 жовтня. Результати свідчать, що після того, як резиденти приймають цифрові доларові активи, вони продовжують їх використовувати, навіть коли офіційні обмеження на відтік капіталу послаблюються. Така стійкість кидає виклик припущенню, що зняття фінансових бар’єрів природно поверне валютні потоки до внутрішніх каналів.

Підвищена активність після введення контролю

Ройтер проаналізував 217 випадків, коли країни впроваджували заходи щодо потоків капіталу, порівнюючи їх з періодами без таких заходів. У дослідженні як базу використано місяць перед активацією. Після посилення обмежень на відтік капіталу, оцінена міждержавна активність стейблкоїнів зросла приблизно на 30 % протягом шести місяців. Цей підвищений рівень активності зберігався до дванадцятого місяця після зміни політики. Дані охоплюють панель 188 країн у період з 2018 по 2025 роки, зосереджуючись саме на надходженнях USDT та USDC.

Зняття контролю не зворотньо впливає на використання

У окремому аналізі випадків, коли валютні контролі пізніше скасували, Ройтер не виявив помітного скорочення активності стейблкоїнів. Дані спростували гіпотезу, що зняття обмежень повністю повертає активність до початкового рівня. Ця асиметрія між посиленням і послабленням має суттєві політичні наслідки. Якщо б активність стейблкоїнів просто слідувала за наявністю обмежень, їх послаблення мало б призвести до падіння активності. Натомість спостережуваний патерн показує, що зняття контролю саме по собі недостатньо, щоб повернути використання стейблкоїнів до доконтрольних рівнів. У колонці не вказано точну тривалість, протягом якої активність залишатиметься підвищеною після скасування.

Методологічні відмінності від попередньої роботи BIS

Ці висновки узгоджуються з раннішим дослідженням Банку міжнародних розрахунків, яке також виявило стійкість у використанні доларових депозитів і стейблкоїнів. Однак у роботі BIS, опублікованій у липні 2026 р., зазначалося, що оцінені реакції потоків стейблкоїнів на обмеження не є статистично значущими. Два дослідження різняться методологіями та наборами даних. Робота BIS використовувала дані Chainalysis щодо сукупних надходжень USDT і USDC у 184 країнах за 2017‑2024 рр., тоді як панель Ройтера охоплює до 2025 р. і застосовує інший ймовірнісний модель для атрибуції місцезнаходження гаманців. Ройтер оцінює залишки через кумулятивні чисті потоки, тоді як дослідження BIS зосереджується на ширшій історичній картині депозитної долларизації 1990‑2019 рр.

Наслідки для монетарної політики та майбутнього моніторингу

Тривале використання стейблкоїнів піднімає питання про ефективність рішень центральних банків щодо процентних ставок. Хоча робота Ройтера орієнтується на поточні показники, вона не доводить однозначно, що чистий багатство залишило країну або що передача монетарної політики ускладнена. Дослідники BIS виявили обмежені докази того, що депозитна долларизація суттєво змінює монетарну передачу в країнах, що розвиваються, хоча вони застерігали, що токен‑базовані системи можуть поводитися інакше, ніж традиційні банківські депозити. Для органів, які розглядають послаблення валютних контролів, практичний висновок полягає у необхідності постійного моніторингу. Зниження переказів, скорочення доларових залишків або сильніша реакція на внутрішні процентні ставки будуть різними сигналами про успішність політичних змін. Майбутні дослідження мають розрізняти сукупні надходження та чисті відтоки капіталу, щоб краще зрозуміти вплив на національний монетарний суверенітет.